Рекреація та рекреаційна діяльність на території Нижньодністровського НПП (правові аспекти)

  • -

Рекреація та рекреаційна діяльність на території Нижньодністровського НПП (правові аспекти)

Нижньодністровський національний природний парк (далі – Парк) був створений близько десяти років тому Указом Президента України. До його складу увійшли як суходільні, так і водні ділянки загальною площею близько 21 тис. га. Близько 4 тис. га земель передані Парку у постійне користування, решта увійшла до його складу без вилучення у землекористувачів. Розташований на межі Білгород-Дністровського, Біляївського та Овідіопольського районів Парк зазнає значного антропогенного навантаження, яке проявляється не лише у формі значного рекреаційного навантаження, а й досить активної господарської діяльності на певних його ділянках. Використовуючи сучасну європейську термінологію можна стверджувати, що Парк регулярно надає як жителям Одещини, так і її гостям великий спектр екосистем них послуг.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про природно-заповідний фонд України: «Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів». Нижньодністровський національний природний парк не є виключенням, у своїй діяльності він керується: Конституцією України, Законом України «Про природно-заповідний фонд України», Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положенням про Нижньодністровський національний природний парк та іншими діючими законами та підзаконними актами. Основною метою Парка є збереження його природних екосистем у такому стані, щоб і на майбутнє вони успішно могли надавати всім бажаючим згадані вище послуги.

Слід обов‘язково зазначити, що, по-перше, Парк не є заповідником (заповідник передбачає повну заборону господарської діяльності), хоча і має території з суворим заповідним режимом, а по-друге, відповідно до діючого природоохоронного законодавства на території Парку можна і, навіть, потрібно проводити певні види господарської діяльності. Види та обсяги господарської діяльності в Парку визначаються документом, що має назву Проект організації територій Парку. Іншими словами, цей документ є науково обґрунтованим перспективним планом природоохоронних та господарських дій у парку на найближче майбутнє (5-10 років). Він розробляється відповідними (сторонніми, але фаховими) організаціями чи установами і в установленому законом порядку затверджується наказом Мінприроди. До затвердження Проекту організації території у відповідності до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» діяльність здійснюється відповідно до Проекту створення Парку та Положення про Парк. Аналогічно та відповідно до цієї ж статті: «межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду».

Наразі багатьох мешканців безпосередньо прилеглих до Парку населених пунктів турбує питання щодо обмеження тих чи інших видів господарської діяльності на його території. Іншими словами, вони хочуть знати, що дозволено, а що заборонено на території Парку. Відповіді на ці питання кожен може знайти сам, детально вивчивши згадані вище нормативні природоохоронні документи. Однак, ця справа досить тривала і кропітка. Саме тому автор пропонує читачеві певні вижимки зі згаданих документів та короткі коментарі до них.

Користувачі земель та відвідувачі Парку мають дотримуватися режиму територій, який передбачає їх збалансоване природокористування та покликаний забезпечити самовідтворення природних екосистем. Важливим в цьому контексті є функціональне зонування Парку, яке обов‘язково має враховуватися при веденні господарської діяльності. В межах національних парків, відповідно до природоохоронного законодавства, виділяються наступні зони: заповідна; регульованої рекреації; стаціонарної рекреації; господарська. Для кожної зони з урахуванням її природоохоронної, наукової, рекреаційної, оздоровчої, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об’єктів, встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання.

Заповідна зона призначена для охорони та самовідтворення найбільш цінних і вразливих природних комплексів. На території заповідної зони забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню цієї зони або порушує природний розвиток процесів чи явищ і створює загрозу шкідливого впливу та негативних наслідків на її природні комплекси та об’єкти, а саме: будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об’єктів транспорту і зв’язку, не пов’язаних з діяльністю Парку, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних засобів, геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, пошкодження ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, вирубування дуплястих, сухостійних дерев та ліквідація захаращеності, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, насіння, квітів, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення чи гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, мисливство, селекційний відстріл тварин, рибальство, туризм, всі види екскурсій, крім пішохідних.

Зона регульованої рекреації, на відміну від заповідної, передбачає ведення певної, хоча і обмеженої, господарської діяльності. У зоні регульованої рекреації дозволяється в установленому порядку: регульований збір грибів, ягід, плодів дикорослих плодових рослин із дотриманням природоохоронного законодавства; обладнання туристичних та екологічних стежок, організація природоохоронної пропаганди, короткостроковий відпочинок населення; здійснення любительського і спортивного рибальства; використання в установленому порядку природних ресурсів для задоволення потреб працівників Парку та громадян, які постійно проживають на його території у сінокосах, випасах тощо.

На території цієї зони забороняються: рубки лісу головного користування, прохідні рубки; будівництво промислових, господарських і житлових об’єктів, не пов’язаних з діяльністю Парку; розробка корисних копалин, кар’єрів, порушення ґрунтового покриву, промислове рибальство, мисливство, промислова заготівля лікарських рослин; проїзд та стоянка автомобільного та гужового транспорту (крім службового); організація масових спортивних та туристичних заходів, розміщення наметових таборів та човнових станцій без погодження з адміністрацією Парку; розведення вогнищ поза межами відведених для цього місць; застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами дикорослих рослин і лісу без відповідного наукового обґрунтування; використання катерів та човнів з двигунами (за винятком службового транспорту).

Зона стаціонарної рекреації – призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів та інших об’єктів обслуговування відвідувачів Парку. Забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов’язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об’єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації.

В межах господарської зони проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на Парк завдань, знаходяться населені пункти, об’єкти комунального призначення Парку, а також землі інших землевласників і землекористувачів, що включені до складу Парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

Тепер декілька слів безпосередньо щодо рекреаційної діяльності на території Парку. Загалом її чітко визначає ст. 22 Закону України про природно-заповідний фонд України: «Рекреаційна діяльність на території національних природних парків організовується спеціальними підрозділами адміністрації парків, а також іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі угод з адміністрацією парку». Таким чином, жодна рекреаційна діяльність, навіть, та яка проводиться основними землекористувачами чи землевласниками на території Парку без узгодження з адміністрацією парку є протизаконною. Це може комусь не подобатись, але це доконаний факт. Логічне пояснення подібній ситуації дати досить легко. Національні парки, на відміну від інших землекористувачів, мають у своєму складі відповідних фахівців і, як результат, здатні моніторити та об‘єктивно оцінювати наслідки тієї чи іншої рекреаційної діяльності. Саме тому закон надає адміністраціям національних парків певний дієвий механізм контролю за веденням рекреаційної діяльності з одного боку і за збереженням природних комплексів з іншого.

В реалії стосунки між Парком та користувачами, що надають рекреаційні послуги регулюються договорами про рекреаційну діяльність. Подібні договори передбачають, що можна і, що не можна робити в кожному конкретному випадку. Також вони передбачають дострокове розірвання, а відповідно і обмеження рекреаційного навантаження у тих випадках, коли на природні комплекси і екосистеми спостерігається негативний вплив або виникають інші загрози.

Наступне питання найболючіше для деяких користувачів. Чому Парк хоче отримувати гроші за договорами про рекреацію? За що Парк буде отримувати гроші? Куди підуть ці гроші? Дамо відповідь на всі ці питання, але по черзі.

В сучасному суспільстві гроші хочуть отримувати всі без винятку, і це мабуть природно. Добре це чи погано кожен має вирішувати сам. Проблема тут, якщо вона є, полягає лише в тому щоб отримувати гроші законним шляхом. Природоохоронне законодавство передбачає можливість для Парку законно отримувати гроші – надавати платні послуги. Види подібних послуг передбачені Постановою Кабміну України «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами ПЗФ» (від 28.12.2000 №1913, редакція від 02.06.2003, підстава 827-2003-п). Отримані таким чином гроші перераховуються на спеціальний рахунок Парку і мають бути витраченими лише на природоохоронні заходи і лише за письмового дозволу Мінприроди. Ні премію, ні тим більш, зарплату жоден співробітник Парку з цих грошей отримати не може. «Відмити» їх також не можна – вони йдуть через Держказначейство України. З моменту потрапляння на рахунок Парку вони фактично стають бюджетними коштами.

Згідно ст. 47 Закону України про природно-заповідний фонд України кошти, одержані національними природними парками, а також підприємствами, установами та організаціями, у підпорядкуванні яких перебувають території та об’єкти ПЗФ, від наукової, природоохоронної, туристсько-екскурсійної, рекламно-видавничої та іншої діяльності в межах заповідних територій та об’єктів, що не суперечать їх цільовому призначенню, є їх власними коштами. Ці кошти не підлягають вилученню і використовуються для здійснення заходів щодо охорони відповідних територій та об’єктів ПЗФ. Інакше кажучи: ці гроші можна витрачати лише на природоохоронні заходи.

Природоохоронні заходи – поняття досить широке. Воно передбачає різнобічну діяльність: це і інспектування територій, і виявлення рівня антропогенного навантаження, і розрахунок припустимих ризиків чи заподіяної шкоди, і підтримка в належному стані технічних засобів. Головне мета. Ті гроші, які Парк хоче отримувати фактично є накладними витратами, які пов‘язані з рекреацією на території Парку. Цілком логічно, що чим більше рекреантів – тим більшими стають накладні витрати. Це закони економіки.

На теперішній час адміністрацією Парку вже укладено декілька угод про сумісну рекреаційну діяльність з як з фізичними, так і з юридичними особами. Предметом такої є співпраця з метою організації та проведення рекреаційної діяльності в Парку. Мета угоди – створити оптимальні умови для успішного ведення рекреаційної, освітньо-виховної та науково-дослідної діяльності з урахуванням мінімізації антропогенного впливу на навколишнє природне середовище та збереження природних екосистем Парку.

Контроль рекреаційного навантаження на природні комплекси Парку здійснюється зокрема шляхом видачі перепусток (квитків) на відвідування місць короткострокового відпочинку. Перебування відвідувачів на території Парку та ведення ними дозволених видів загального природокористування, зокрема любительського риболовства, передбачає обов‘язкову наявність заповненої перепустки у відвідувача. Видача та заповнення таких перепусток є обов’язком фізичної чи юридичної особи, що виявила бажання вести рекреаційну діяльність на території Парку та підписала відповідний договір.

Плата з кожного рекреанта за відвідування місць короткострокового відпочинку на території об’єкту ПЗФ стягується у відповідності до ст.. 44, 47 Закон України «Про природно-заповідний фонд», п. 1, 3 Постанови Кабміну України «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами ПЗФ» від 28.12.2000 р. № 1913 та розділів I – IV Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України від 22.06.2009 № 330.

Згадану вище суму підприємець включає в загальний рахунок за свої послуги. Ця сума незначна і, як вже згадувалося, враховує лише накладні витрати Парку. Цілком зрозуміло, що рік від року вона буде різнитися. На 2018 р. Науково-технічною радою Парку була затверджена сума розміром 25 грн. За умови коли підприємець отримує від рекреанта 200-400 грн. вона виглядає досить скромно.

Наприкінці цієї інформаційної статті слід зазначити, що правила спортивного та любительського рибальства на території ПЗФ загалом і Парку зокрема не діють. Режим любительського рибальства на території Парку визначається пунктом 4.8 Положення про Нижньодністровський національний природний парк. Нижче ми наводимо ці правила.

Здійснення любительського і спортивного рибальства в межах території Парку можливе лише в зонах регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарській зоні.

Любительський та спортивний лов риби дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства, які законно перебувають на території Парку. Любительське рибальство в Парку здійснюється лише на спеціально відведених ділянках, які маркуються відповідними аншлагами.

Любительський лов риби дозволяється з берега або з човна поплавковими, донними, спінінговими та нахлистовими вудками, що мають загальну кількість гачків не більше п’яти на одного рибалку. Любительський лов риби в зимовий період (з льоду) дозволяється зимовими вудками з блешнею, обладнаною одинарним гачком у якого відстань від цівки до жала не перевищує 10 мм, мормишкою, наживною та живцевою снастями, що мають загальну кількість гачків не більше п’яти на одного рибалку. Дозволяється вилов раків збиранням або однією раколовкою типа «хапка» діаметром не більше 70 см і вічком сіткового  полотна не менше 22 мм.

Добовий ліміт добування водних біоресурсів становить з розрахунку на одного рибалку: риба – 3 кг; раки – 10 шт., окрім випадків коли розмір однієї риби перевищує 3 кг. Дозволено добування будь-яких видів риб і річкових раків, розмір яких перевищує встановлені мінімальні розміри (таблиця 1), за винятком видів риб і круглоротих, занесених до Червоної книги України.

Таблиця 1. Види та гранично-мінімальні розміри риб та раків, які дозволені до вилову на території Нижньодністровського НПП

Назва виду, розмір якого лімітується

Мінімальний розмір, см

Українська назва

Наукова назва

1. Амур білий Ctenopharyngodon idella (Valenciennes in Cuvier & Valenciennes, 1844) 45
2. Білизна Aspius aspius (Linnaeus, 1758) 40
3. Вугор Anguilla anguilla (Linnaeus, 1758) 50
4. Вязь Leuciscus idus (Linnaeus, 1758) 24
5. Карась сріблястий Carassius gibelio (Bloch, 1782) 15
6. Короп, сазан Cyprinus carpio (Linnaeus, 1758) 35
7. Лин Tinca tinca (Linnaeus, 1758) 20
8. Лящ Abramis brama (Linnaeus, 1758) 30
9. Рибець Vimba vimba (Linnaeus, 1758) 18
10. Сом Silurus glanis (Linnaeus, 1758) 60
11. Судак Sander lucioperca (Linnaeus, 1758) 38
12. Тараня Rutilus heckeli (Nordman, 1840) 18
13. Товстолоб білий Hypophthalmichthys molitrix (Valenciennes, 1844) 40
14. Товстолоб строкатий Hypophthalmichthys nobilis (J. Richardson, 1845) 40
15. Плiтка Rutilus rutilus (Linnaeus, 1758) 18
16. Щука Esox lucius (Linnaeus, 1758) 35
17. Рак вузькопалий Astacus leptodactylus Eschscholtz, 1823 10

Примітка: Довжина вимірюється: у риби – від кінчика рила при закритому роті до початку середніх променів хвостового плавця; у рака – від середини ока до кінця центральної пластини Тельсону (анальної лопаті).

Вивезення з водойми риби та раків як у свіжому, так і в обробленому стані, незалежно від терміну перебування на водоймі, дозволяється в кількості, що не перевищує добову норму, за винятком випадків, коли розмір однієї риби перевищує 3 кг.

Під час любительського та спортивного рибальства в межах Нижньодністровського НПП забороняється:

а) добування риб та інших гідробіонтів, які заборонені до вилову діючими нормативно-правовими актами;б) добування риб та інших гідробіонтів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та  пневматичної  зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань (за винятком раколовок типу «хапка»), а також способом багріння з використанням в якості штучних приманок «голих» потрійних гачків, «драчів», «чортів» та «мух», які зв‘язані на потрійних гачках;

в) добування раків у нерестовий період (у період спарювання), під час линьки і виношування ікри, а також у темну пору доби (пізніше години від заходу сонця та раніше години до його сходу) із застосуванням підсвічування.

г) добування водних молюсків та інших безхребетних (мотиль, гамарус, дафнія, циклоп, черв‘яки, п’явки личинки комах та ін.), крім річкових раків.

 

 


Блог

Пошук